Сны-видения Jacoba (Последние времена)

[Jacob]

Апокаліпсис (Нова Земля)

Я опинився в одному приміщенні де окрім інших речей було ліжко. Я ліг на ньому спати. Заснув й мене ніби підхопив увісні Дух і я опинився в темному безмежному просторі схожому на космос. Тоді він мені показав увесь наш Всесвіт образно і сказав, що є ще багато інших всесвітів будова яких і сутність того, що в них відбувається не підпадає під розуміння людини. І він також за одну мить образно показав мені декілька із цих всесвітів. Потім він показав мені нашу планету Землю і сказав, що всьому приходить кінець і вона також не є виключенням. Він сказав, що станеться катастрофа і в атмосферу підніметься велика маса пилюки, потім настане час коли ця пилюка осяде на поверхню планети і її буде стільки, що повністю покриє всі міста. І я все це бачив. Після цього пройде багато часу поки люди відновлять свої сили і вони почнуть розчищати свої міста. Але Земля вже буде не такою як раніше. І після цього я також бачив Нову Землю. Про неї було сказано, що буде знайдена. Потім мене збудили люди, які були в тому приміщенні, де я лягав на ліжко. Вони сказали, що я кричав уві сні. Я дивився на них, в їхні очі, сказав, що мені просто снився особливий сон але не кошмар. І вони почали мене розпитувати, що саме мені приснилося, але я відмовився їм казати. Після цього я прокинувся вже насправді вдома в себе в ліжку.

[Jacob]

Червоний карлик

Було похмуро. Я побачив жінку років 30. Вона йшла за мною вслід і ми виходили з коридору який вів на двір. Жінка тремтіла від холоду і поглядала на небо. Я теж подивився туди і побачив, що замість Сонця там червоний карлик, який виглядав як велика зірка, тепла від нього було зовсім мало. Навпаки відчувався якийсь холод. Я відчув в ту мить, ніби на Землі не залишилось більше людей крім нас двох. Вся планета спустіла, і настала тиша, заповнена атмосферою приреченості.

[Jacob]

Цунамі (25.01.11)

Був довгий сон, в якому я бродив по місту. Я згадав в ньому, що вже колись бачив такий сон. Але не можу сказати, що це було сновидіння. Я пішов з одного місця і відійшов доволі далеко, майже заблукав. Тому захотів вернутися назад. Коли проходив вздовж центральної дороги, побачив трамваї, які там проїжджали. Вони були дуже довгі в порівнянні з звичайними. Синього кольору. Я вирішив, що треба сісти на один з них і доїхати куди мені треба. Тому йшов по тротуару, шукаючи зупинку. Але вони ніде не зупинялися і я продовжував йти. Далі дорога різко повертала і спускалася під великим кутом, як для міста, до низу. По міру того, як вона спускалася, по боках рівень поверхні залишався попередній, тому виходило щось на зразок спуску в каньйон. Коли я туди зайшов і оглянувся, раптом почув якийсь шум і тривогу людей. І в цю мить зза бордюрів і дороги, звідки я до цього йшов, хлинув потік води, який змивав все на своєму шляху (людей, трамваї, автомобілі). Це було щось подібне до цунамі. Я зрозумів, що тікати нікуди. В "каньйон" затікало набагато більше води, так як вона потрапляла ще з боків. Я почав бігти донизу. Потім вода хлинула зверху на мене. Я її не відчув, але побачив тільки жовту муть, після чого перейшов в інший сон.

Цунамі в Японії (11.03.11):
http://www.youtube.com/watch?v=eS3pmdHMtqM

[Williamnouh]

Ідея просто чудова. Пам"ятаю, в школі деякий час зовсім недовго вела такий щоденник, але він не зберігся і це було так давно, що не пам"ятаю які там в мене були розділи.
Мені здається, що навіть якщо книгу перечитуєш, цікаво порівняти свої нові враження з попередніми. Часто перечитуючи книгу знаходиш в ній щось нове, що минулого разу не роздивився. Іноді тобі "відкривається" її "таємна" філософія :
Загалом, класна ідея.

[Jacob]

Так. Інколи сам перечитую старі записи і знаходжу для себе щось нове, або особливий підйом настрою до творчості й руху в тому ж напрямку.

Радий, що вам сподобались мої записи. Можливо і ви поділитеся з нами своєю філософією?

[Jacob]

Колись давно, ще в 2012 році, коли я побачив це видіння, я думав над тим, чи публікувати його. Бо його зміст був надто важким і надто відвертим. І ті емоції які я пережив в цьому видінні були дуже сильні і реалістичні. Все це було неможливо відрізнити від реальності. І коли я задався питанням чи публікувати це, чи ні, я почув голос який сказав мені: "Притримай це до часу."
Так я і зробив. І зараз час прийшов, і я публікую це видіння в доповнення до тих видінь які були опубліковані раніше.

Жнива (10.01.2012)

Знаходився на подвір"ї перед домом де пройшло моє дитинство. Там було немало народу, в основному сусіди і моя родина. Я показував їм якусь табличку-діаграму, яку колись створив і яка була відома серед них. Я особисто нею не був вражений, але народ навколо так. І я ніби на їхнє прохання показував. Потім я їм сказав, що в мене є кольорова модель, бо це була чорно-біла. І я передам її їм. І це їх порадувало. Після цього я відійшов і раптом почався той незвичайний сон !!!...

Я стояв на дворі перед домом і раптом відбулося дещо зовсім несподіване й дуже неймовірне. На горизонті на заході з'явилася темна стіна чогось, яка була дуже високою і поширювалася на всю ту західну частину неба і землі. Всі навкруги це побачили. І при цьому почувся звук шуму від тої стіни чи хмари, як від далекого водоспаду. Вона швидко наближалася. Пройшло всього секунд 5 як вона вже була поряд біля нас. При цьому стало похмуро навколо. Єдине, що я міг зробити - почав бігти від того, що наближалося, розуміючи, що очевидно це марно. І вона таки настигла мене, при цьому я нічого не відчув, лише як все наповнилося навколо чимось незрозумілим і я перестав бачити.

Мене охопило розуміння і жах того, що це кінець світу. В одну мить світ навколо перемінився. І я теж перемінився, я знаходився на тому ж місці й почав в сліпу йти, вертатися назад. Але мені просто не було куди подітися, так як все навколо вже було не те, що раніше. У мене не було очей, щоб бачити, та раптом я почав бачити внутрішнім зором. Все навкруги було чорним, світла не було, але я бачив всі форми в просторі пред собою. З допомогою цього я вернувся назад, звідки почав бігти. Я бачив людей, яких ця хвиля застала зненацька як і мене, і вони також всі осліпли й ходили в цій темряві понурі в скорботі, спотикаючись, облапуючи стіни і в скорботі, якої ще не бачив цей світ. І коли я дивився на них своїм внутрішнім зором, то бачив їхні тіла наскрізь - всі внутрішні органи, від м'язів до кісток.

Кількох з них я направив в будинок поруч і зайшов разом з ними. Я закрив за нами двері. На диво внутрішній простір був ізольований від того, що було на дворі, там було світло, були ввімкнуті лампочки. Очевидно ця подія не зачепила електромережі. Але я вже не міг дивитися очима, але продовжував, як раніше дивитися внутрішнім зором. Люди були в шоці, не знали, що робити, рівно як і я. Вони думали, що принаймні тут вони в безпеці, але що робити далі - незрозуміло. Десь через хвилину, мене раптом щось схопило і я раптом опинився на дворі, знову в середині тої непроглядної темряви, але при зорі. Я опинився на дворі один, всі інші люди залишилися всередині будівлі.

І тут я почув шум деяких посланників, які летіли. Вони групою оточили ту будівлю і за мить випустили направлені потужні потоки вогню у всі вікна цього будинку. Все скло одразу було вибите потоками полум'я і воно наповнило ввесь будинок з середини. Я почув крики людей всередині. Вони горіли заживо. Я закричав - "Ні, не треба!!! Навіщо, ви це робите?!!" Тяжко передати, що я відчував до цього і в ту мить. Єдине, що можна сказати - це те, що була така скорбота, якої, ще ніде ніколи не було, і вона переповнювала ввесь світ. І тут до мене підлетів, ще один посланець-робітник, взяв мене зі спини й піднявши в повітря почав летіти. Я не міг ніяк йому протидіяти і був як котеня якого кішка несла за гриву.

В польоті мій носій сказав сильним нелюдським голосом: "Блаженний Суддя який судить цей світ, і суд його справедливий." Я же був в скорботі ввесь цей час, й не знав, що зі мною буде далі й для чого і куди мене несуть. Він же долетів до одного місця й опустив мене перед дверима будівлі яка була там. Мені нічого не залишалося як зайти туди. Всередині я побачив багато інших людей, які залишилися живими, як і я. І багато з них були чимось схожі на мене. Деякі мовчали, деякі намагалися говорити один з одним, деякі панікували.

Серед них я помітив когось особливого. Це був чоловік, який стояв і дивився на мене. Він був спокійним і дивно усміхненим. В нього була світла шкіра і довге світле волосся нижче плечей. Його погляд зустрівся з моїм і я відчув в ньому особливу свідомість. Побачивши, що я дивлюся на нього, він швидко підійшов до мене зі сміхом і сказав, щось на зразок:
- Ну привіт! Ось кого ми бачимо!..
- Хто ти? І чого тобі треба? - запитав я.
- Ти знаєш хто я. Те що ти бачив - це мої діяння.
На цьому цей сон-видіння закінчився і я прокинувся в холодному поту.

[GERHER]

Очнулся возле универмага на площади Ленина, ясный день ощущения ранней весны, центральная площадь нашего города.
Стою и не понимаю как я сюда пришел и почему я сдесь, оглядываюсь и ощущаю гнетущую тишину, одиночество, вроде и троллейбус в далеке проехал и вроде все без изменений но что то не так, присматриваюсь к зданиям и вижу что первые этажи парикмахерских, магазинов, кафешек забиты досками, просто заколочены крестами.
И тут я начинаю понимать это не реальность и не сон ( опыт выхода имелся) это ментал или Астрал но что то из этого и это наше будущее, и будущее не очень далекое 5 - 6 лет плюс, минус.
И вот стою я весь эмоционально разбитый, озираюсь и понимаю что людей нет, только в далеке снуют люди но их очень мало, и внутри меня такое гнетущее ощущение что людей как будто кто то изъял!!! Не убили ( последствий войны, разрухи не было), не умерли а просто кто то изъял всех как будто ненужных!
И от этих мыслей так паскудно на душе, мол хоть я и остался а что дальше??? Что делать как жить???
И слышу как из рупора громкоговорителя на площади доносится сообщение, мол все кто остался можете приходить в столовую там то там то, где вам бесплатно предоставят горячую еду, воду, кров, мол всем всем, мы в вас нуждаемся приходите.
И вот стою я слушаю этот рупор и какой то голос внутри меня говорит мне, вот теперь это всё ваше берите и живите, и как будто голос Бога ( реального голоса его я не слышал), но это был его голос, с такой подоплекой мол я забрал всех злых, жадных, и тому подобное и вот все осталось вам, берите живите и размножайтесь, и пришло такое ощущение что это происходит не в первой, что это происходит с определенной периодичностью 300-400-500 лет, в общем выкинуло меня, лежу и думаю во дела, прям жуть не дай бог такое в реале будет, а через 9 месяцев началась карона, и теперь я задумался а не реальное ли будущее я видел.

[Jacob]

Люди способны время от времени настраиваться на волну которая надвигается с будущего. И потом вы можете видеть это вот в таком сне-видении. Не без помощи неких наставников возможно. Но видит тот кто способен.

Вот недавно мне снился сон в котором я был в доме на который налетел торнадо и посрывал часть крыши. И гдето на другой день случился торнадо в США, в зимнее время, чего там не бывает часто. И нанес сильнейшее разрушение домов на своем пути.

В ето время особо важно следить за своими снами, возможно они сиграют роль в пробужденни людей. Если такое видение придет и будет опубликовано до события. Много кто поймет что жизнь не только материальная.

[Jacob]

https://youtu.be/pUTOiEA1Zkk

[Jacob]

https://youtu.be/y-WI1hJg71A